А час іде… Його не зупинити

А час іде… Його не зупинити,

Пливуть за днями дні, усе життя,

Сьогодні починаємо старіти,

А вчора, ніби, молодість цвіла.

Ми звикли поспішати рік за роком,

Усе вперед спішити до мети,

Та варто оглянутись ненароком

І оцінити те, чого ми досягли.

Чи не даремно все життя прожили?

Чи Божу волю виконали ми?

Чи від усього серця Господу служили?

І чи зробили все, що лиш могли?

Чи можемо ми Господу сказати

«Гряди, Господь, Тебе чекаю я…»

Чи навпаки потрібно так багато

Ще виправляти нам своє життя.

Життя пливе, до берегу все ближче,

І як потрібно встигнути всім нам,

З Ісусом, Спасом нашим, примиритись,

Щоб не згубити вічність в небесах.

А час іде… Нам Бог дарує знову

Цей Новий рік, щоби прожили ми,

І те, що не зробили у старому,

Ми у новому встигнути змогли.

Хтось не дожив уже до цього року,

А нам Господь продовжує життя,

Це не для того, щоб грішити знову,

Але завжди, щоб прославлять Христа.

Хвилина за хвилиною… Без пауз

Спішить годинник і минають дні,

Як варто нам подумати про вічність

Допоки ще живемо на землі.

Життя мине… Така його природа,

Настане вічність і для кожного в свій час,

І як важливо у житті пізнати Бога,

Щоб вогник віри в серці не погас.

Все промине… І лиш Господнє Слово,

Залишиться назавжди у віках,

І вічність не минатиме ніколи,

Чи то в аду чи з Богом в небесах.

А час іде… Хай Бог нам допоможе,

Прожити так усе своє життя,

Щоб за порогом вічності зустрітись з Богом,