Вітер заплітає хмари посивілі

Вітер заплітає хмари посивілі,

Пагорби, мов зморшки, на лиці землі.

Не співають пташки, в вирій відлетіли.

Осінь повновладно ходить по селі.

У багряні шати й жовті черевички

Одяглись дерева – неземна краса.

Ця пора щороку перейшла у звичку

І подяки мало чують небеса.

Урожай багатий несемо в підвали,

Зібрана давно пшениця золота.

Лиш серця пустують. В них плодів так мало,

Що могли б прославить Господа Христа.

Сійте безкорисно доброту і щастя,

Радість і любов ви запаліть в серцях.

Щоб плоди багаті ви могли покласти