Коли на дворі осінь наступає

Коли на дворі осінь наступає

Й торкає пишні крони багрянець.

Ніколи в них вона не запитає:

Чи назбирали ви на свій вінець?

Збирає жатву осінь престаранно

І не подивиться старе чи молоде.

І в нас наступить осінь геть нежданно,

У свій сніп забере мене й тебе.

Коли ідеш-приглянься під дерева.

Чи то береза чи могутній дуб.

Злітає листя жовте і зелене.

Нікого не щадить осінній дмух.

Зверни увагу: під столітнім дубом

Осиротіло гілочки лежать.

Не виявила осінь й тут повагу..

Зелене ж листя..можна й не зривать.

Ти подивись на корінь гілки неї:

Та він же зовсім геть сухий!

Не вистачило сил і соків в неї.

Чи то старий чи зовсім молодий.

І добре, якщо є на гілці жолудь,

А може іноді і два.

Не часто, де таке проходить,

І  якщо гроно-це уже дива.

Ось так і в нас в житті приходить осінь.

І у 15,20,47.

І Богу що ми маємо приносить?

Не часто маємо свій сніп.

Тож поки Бог дає весну та літо.

Зливає дощ і посилає сил.

Не гоже просто так тобі сидіти.

Доглянь, щоб рясно луг заколосив...

Щоб, як прийде до нас сувора осінь.

Й не стане в тебе зовсім сил.

Як гілку, як травинку тебе скосить.

Щоб не прийшов до Бога ти пустим.

Щоб ти не був такий, як та полова,

Щоб ти не був об'ємним та легким.

Як гілка,що не викинуть й на дрова.

Щоб ти не був,не був таким!

Тож поки час ще є-подбай про поле.

Щоб колос твій набрався сил.