Нечутно, непомітно, крок за кроком

Нечутно, непомітно, крок за кроком

Ми до межі, до Вічності ідем.

І пролітає птахом рік за роком,

Немов сніжинка тане день за днем.

І знов приходить Новорічний вечір

Із радістю і смутком на поріг.

Пригадуєм сумні й приємні речі...

Палають свічі, сріблом сипле сніг...

Життя іде, мов свічка догорає,

Скінчиться все: тривоги і печаль.

Що поперéду нас іще чекає?

Що в серці лишить радість, а що жаль?

Годинник стáранно хвилини лічить.

І стук його неначе кроків звук.

То нам на зустріч поспішає Вічність.

І ми її приймéм з Господніх рук.

Який то привілей – життя у Бозі:

Надія, віра, спокій у серцях!

Хоч заметіль кружляє на дорозі,

Все наше майбуття в Його руках!

Нове життя, як рік новий настане

В новому небі, на новій землі!

І щастя, теж нове, не перестане.