НИВА

НИВА

І в моє життя прийдуть жнива,

Коли буду жати те, що сіяла.

Як далеко серп не заховай,

А дозріє те, що я леліяла.

Заколоситься життєвий лан

Чи то стиглою пшеницею добірною,

Чи то заросте його бур’ян,

Як не буде вчасно з поля зірваний.

Знаю, що настане отой день,

Але чи готова жниво жати я?

Чи співатиму тоді пісень,

Чи вжахнусь: «Невже оця нива – моя?!»

Боже, Ти дощі благословінь

Щедро з неба кожен раз зливаєш,

І керманичем моїх стремлінь,

Знаю, бути також Ти бажаєш

Щоби сіяла я в майбуття

Усі дні лише таке насіння,

Яке проросте в вічне життя

І яке дозріє для спасіння.

То ж прошу, допоможи мені,

Поки ще весна в житті, ще поки літо,

Ниву доглядати день при дні

І хороше сіяти й ростити.

Щоб тоді, коли прийдуть жнива,

Моя нива рясно колосилася,

І раділа я, що не трава,