Проминув знову рік. Стала стежка земна ще коротшою

Проминув знову рік. Стала стежка земна ще коротшою,

І до вічності ми уже ближче усі підійшли.

Чи Господні слова, які стали колись найдорожчими,

У мандрівці оцій ми у чистих серцях зберегли?

Чи є віра у нас, чи її ми, бувало, не втратили,

Ідучи крізь нелегке й не завжди привітне життя?

Чи змогли залишитись ми нею такими ж багатими,

Як тоді, коли вперше сказали слова каяття?

А молитви вогонь чи горить на жертівнику нашому?

Чи сягає небес, чи лиш тліє вуглинками слів?

А молитви вогонь помагає піднятись упавшому,

Пломеніє за тих, хто пізнати Христа не зумів?

Проминув іще рік, і не завжди ішли ми висотами,

І не завжди пісні по дорозі були на вустах.

Але серед скорбот чи навчилися бути ми вдячними

Й пам'ятати, що все життя наше в Господніх руках?

Чи побільшало в нас теплоти у словах один одному?

Чи цінуємо тих, хто в житті поряд з нами іде?

Чи залишили ми промінь світла у серці холодному,

Що його до Христа крізь невір'я колись приведе?