Різдвяні стежки ведуть не до ясел

Різдвяні стежки ведуть не до ясел.

Різдвяні дороги ідуть з Віфлеєма.

Ідуть повз столітній замислений ясен,

Що стане хрестом у трагічній поемі.

Проходять вони через ті перехрестя,

Де милості просять сліпі й прокаженні.

Повз блудницю страчену власним безчестям.

І тих, хто ховає каміння в кишені.

Вони пролягли через хату Закхея,

Якого цуралися праведні люди.

По водах озер і по землях Юдеї,

По тих манівцях, що вели у нікуди.

Різдвяні стежки пролягли через душі

Обвітрені злом, крізь серця, що "убогі"

І спрагнені правди, які небайдужі

До вічного Слова Предвічного Бога.

Різдвяні дороги ідуть через совість.

Заплямлену злом, крізь замулену грішність...

Проходять крізь болі твої, щоб натомість