ЦЕРКВА

Завжди лунає там молитва,

Завжди є люди звiдусiль.

Ідуть туди, коли на серцi

Багато радостi чи бiль.

Завжди вiдкритi дверi Церкви

Вони вiдкритi до Творця,

Та закритими бувають часто

Нашi вагаючi серця.

Хоч Бог постукає, попросить:

"Будь ласка, дверi вiдчини''.

Та жаль ми цього не чуєм

І не вiдкриваються вони.

A щоб сумнiву замок вiдкрити

Потрiбний мiцної вiри ключ,

Тому iди завжди до Церкви

Душi в майбутньому не муч.

А там лунає Боже Слово

Луна Святе Його Ім'я.

І всi, хто вiрує у Нього

Велика праведна сiм'я.

Та марно йти завжди до Церкви,

Коли у серцi пустота,

Коли не має там любовi

І не панує доброта.

Тодi це наче та пшениця,

Яку посiяв десь сiяч.

Вона впала мiж камiння,

А далi смуток, далi плач.

А тодi вже буде пiзно,

Тодi не змiниться нiщо.

Хоч, як просити будем слiзно:

"Господи скажи, за що!"

А поки можемо змiнитись,

І можемо знайти Христа

Ідем до Церкви i до Нього

Хоч дорога буде не проста.

Хоч ми будем спотикатись

І не буде сил вже йти

Та Господь в бiдi нас не залише