Я ЙДУ ДОДОМУ

Частіше відчуваю серця втому,

Щодень стає коротшим шлях життя,

А я все йду, і йду, і йду додому,

У край святий, у вічні небеса.

Закінчиться життєвая дорога,

Залишу негаразди всі земні.

А там лицем в лице зустріну Бога,

Спасителя безсмертноі душі.

Він відведе мене в святі оселі,

В нетлінний, у небесний вічний дім.

Забудуться усі земні недолі,

Я буду завжди з Господом моім.

Мій Бог - любов і вічне сонце правди,

В проміннях Його святості й любві,

Я буду пробувати вічно, завжли,

В нетлінній і нев'янучій красі.

Там я, і там усі спасенні люди,

Хто у святій крові обмив свій гріх.

І Сам Господь із нами завжди буде,

Його любов там обнімає всіх.

Та поки, що мені ще мандрувати

По цій гріхом знедоленій землі,

Я буду завжди всім розповідати

Про ці блаженства вічні, неземні.

Що Богом приготовлені людині

Готові, сховані на небесах

Для тих, хто в цій земній, сумній долині

Покаявсь перед Господом в гріхах.

Задумаймося, люди, бо недовга

Життя дорога на оцій землі.

І всім прийдеться стати перед Богом,