Як хочеться у небеса

Як хочеться у небеса,

Де радість вічна, неземна,

Де спокій вічний й мир небесний,

Де мій Христос з мертвих  є Воскреслий!

Тут на землі душею плачу,

Страждаю і томлюсь, зітхаю..

Але, очима віри, небесну радість  бачу,

І часто сльози витираю...

Тут на землі гріх і неправда,

Злоба, ненависть та нещастя -

Одна гріховна темнота!

Бо тут пристол диявола....

Тому прошу, Господь, Тебе!

Збільш віру Ти в мені живу,

Нехай вона мене веде

У вічну радість та святу.

Щоби на серці легше стало,

Світило світло із душі,

І шлях спасіння показало,

Тим, що живуть у темноті.

Бо Ти грядеш Господь, я знаю!

Й за вірними скоро прийдеш.

Ти своїх  діток забереш,

У вічну радість уведеш.

Тож, Господи, дай сили й віри жити,

Щоб в святості Тебе зустріти.

Сказати: " Господи, гряди!

Скоріше вірних забери!"

Щоб Ти мене з Собою взяв,

Й ту радість вічну показав,

Щоби я горя вже не знав-

Тебе там вічно прославляв!

А ти, мій друже, вже готовий,

Зустріти Господа Христа?

Війти в Єрусалим той новий -

Вічного, царів царя?

Задумайся: куди ідеш?

І як ти вічність проведеш?

Підеш у радість, чи туди,

Де будуть всі гріха раби?

 Тому бажаю я тобі:

Ісуса в серце ти прийми!

Покайся щиро й для гріха помри,