ЯК ХОЧУ Я СКОРІШЕ В НЕБЕСА

Як хочу я я скоріше в небеса

Як хочу я цю Землю вже покинуть

І бути там, де неземна краса,

Де моєму Творцю пісні все линуть.

Як хочу я покинуть край земний,

Проклятий Богом і людьми проклятий,

Я хочу бути, де мій Бог святий,

Де для душі живоі буде свято.

Бо так стомилася уже душа моя,

Від цього світу вже вона стомилась,

Від злості і невір'я, чуток, обмовлянь.

Невже для цього я на Землю народилась?

Як я стомилась від земних тривог.

Якби ви знали, як я хочу в небо!

Де Батько мій, Спаситель мій і Бог

Утре сльозу і пригорне до Себе.

Як часто я підношу зір увись,

Та розумію, що потрібно жити.

Господь говорить:"Ти, дитя, кріпись,

Бо ти ще маєш на землі світити."

А я так хочу вже забути про печаль.

Про втрату близьких, серцю найрідніших;

Про те, що не повернеш, але жаль;

Про те, як провожала дальніх, ближніх.

І я б на цій Землі не прожила,

Якби не Ти, Господь мій і Спаситель,

Любов Твоя мене завжди вела,

Ти вірний друг, в скорботах Утішитель.

Любов'ю лиш Твоєю я живу.

Твоя любов від зла оберігає,

В житті, як в морі, впевнено пливу,

Бо мій Спаситель поруч - твердо знаю.

Ніщо у світі не відлучить вже

Мене від Божоі всесильноі любові

Ій не знайти кінця і не знайти межі,

Вона доведена ціною крові.

І Ангели не зможуть відібрать,

І сили, і Початки не відлучать

Любові не віднімуть смерть і ад,

Гоніння й утиски нас з нею не розлучать.

Я дякую, мій Боже, за любов

Якою в світі цім лише тримаюсь.

Любов Христа, Його пролита кров-

Лиш ними я живу, лиш в них зміцняюсь.

Як хочу я скоріше до Христа

Не дорожу земним я анітрохи.

І хоч ще молоді моі літа,

Я в небо направляю своі кроки.

Якби ви знали, як я хочу в небеса!

Сльоза з очей моіх ніколи не всихає.

Як хочу я побачити Христа!