Як манить душу голубінь небес

Як манить душу голубінь небес,

Як хочеться мені злетіти вгору,

Піднятись вище, ніж гірський хребет,

Що ледве вдалині осяжний взору.

Як хочеться мені забути біль,

Нічні зітхання і гірку сльозу,

Та досягти в стрімкім пориві ціль –

Таку жадану, чисту, неземну,

Щоб злитися в блаженному єднанні

З Христом моїм у вічній красоті.

Як хочеться мені в цей час останній

Прожити кожен день у чистоті,

У святості і у святих стремліннях,

В моліннях щирих вічному Творцю,

У прагненні небесного нетління,