Як тобі живеться, Україно

Як тобі живеться, Україно,

Коли плачуть дочки і сини,

Коли в лузі зломану калину

Гнуть донизу сильнії  вітри?

Як тобі живеться, Україно,

Коли гірко плачуть матері,

Проводжаючи із дому свого сина,

Що іде вмирати на війні?

Сльози, біль і лиш одна розлука

Й горе, що нічим не передать.

Йти не має сили й духу,

Щоб в печальні ці часи встоять.

Хтось сидить і тішить своє серце,

А когось в АТО направить путь,

Де багато пережить прийдеться

Доки зрозумієш  в чому суть.

Як тобі живеться, Україно,

Сни, які ти бачиш по ночах,

Хто тебе підніме вже з руїни

Й витре сльози втомлених очах?

Тяжко, моя ненько, твою долю

На папері цьому описать.

Хтось вмирає на війні за волю,

Щоб тобі у рабстві не страждать.

Я дивлюсь у небо й часто плачу,

І питаю: «Господи за що

Гинуть молоді нащадки наші,

Скільки їх від нас уже пішло?»

Я за тебе Богу помолюся,

Щоб скоріше Він усе спинив.

Сльози хай з очей уже не ллються

Посивілих наших матерів.

Хай квітує долею калина,

Хай минуться ці страшні часи!

Як тобі живеться, Україно?