Життя – несходжена дорога, ніхто її кінця не знає

Життя – несходжена дорога, ніхто її кінця не знає.

На ній є смуток і тривога, і  радість іноді буває.

Таким важким воно здається, багато труднощів до болю,

Не раз заплакати прийдеться під тягарем своєї долі.

Не раз, немов в пташиній клітці, до неба хочеться піднятись,

Як риба та, що б’ється в сітці, не хочем з долею змирятись.

На долю часто нарікаєм,  що так безжалісна над нами.

І часто душу огортаєм гіркими горя пеленами.

Для чого плакати й зітхати? Про нас Отець Небесний дбає

І кожен день нам так багато Своєї милості являє.

Він відчуває наші болі, коли прийде до нас тривога

І без Його святої волі не може статися нічого.

Йому довіритися треба, а Він самих нас не залишить

І в славний час візьме до неба, де нас обійме та потішить.

А це життя для того дане, щоб в нім ми Господа пізнали

Тоді нам тільки  стане ясно чому ми на землі страждали.

Життя – несходжена дорога і хоч страждань на ній багато,