Один чоловік приніс додому кокон метелика і став спостерігати за ним.

І ось настав час, кокон почав трохи відкриватися. Новонароджений метелик кілька годин щосили намагався вибратися через утворену вузьку щілину.

Але все було безрезультатно, і метелик припинив боротьбу. Здавалося, що він виліз наскільки він зумів, і далі вибиратися у нього небуло сили. Тоді чоловік вирішив допомогти бідному метелику, він взяв маленькі ножиці і трохи надрізав кокон. Метелик тепер з легкістю вийшов назовні. Але у нього чомусь було надуте тільце, а крила посохші і покручені.

Чоловік продовжував спостерігати за метеликом, вважаючи, що ось-ось його крила розправляться і стануть сильними. Сильними настільки, що зможуть утримувати в польоті власне тільце, яке з хвилини на хвилину прийме правильну форму. Але цього так і не відбулося. Метелик назавжди залишився з роздутим тільцем і засохшими крилами. Він міг тільки повзати, - літати йому вже не судилося.

У своїй доброті і поспішності чоловік, що допоміг метелику, не усвідомлював одного. Тісний кокон і необхідність боротися, щоб вибратися назовні через вузеньку щілину, - все це було задумано Господом. Тільки так рідина з тільця метелика потрапляє в крила, і, коли комаха опиняється на волі, вона майже готова до польоту.

Дуже часто боротьба - це те, що нам приносить в життя користь. Якби Господь дозволив нам йти по життю без випробувань, ми не були б такими сильними, якими могли б бути.

Один багатий, який називав себе християнином, завжди молився разом з сім'єю за усіх бідних і нещасних. Та коли якийсь бідолаха стукав у його двері, він завжди відповідав, що йому з ним ділитися нічим.

Його малий син часто бував засмученим, коли бачив, як батько відправляв бідних людей з порожніми руками. Однак, щовечора він чув ту саму молитву-прохання, щоб Бог допоміг бідним. Одного дня він сказав:

-Тату, я бажав би мати всі твої гроші!

-А що б ти з ними зробив, сину?

-Я би відповів ними на твої молитви.

Живуть в сусідніх будинках сім'я віруючих і сім'я невіруючих. Невіруючі весь час сваряться, а у віруючих завжди тиша і взаєморозуміння.

Дружина невіруючого сусіда каже чоловікові:

- Сходи до сусідів і подивися, що такого вони роблять, що у них завжди все добре. Пішов, сховався і спостерігає. Ось бачить, жінка миє підлогу в будинку, раптом щось відволікло її, і вона побігла на кухню. В цей час її чоловікові треба було терміново в будинок.

Він не помітив відро з водою, зачепив його і вода розлилася.

Тут прийшла дружина, вибачається перед чоловіком, каже:

- Пробач, дорогий, я винна.

Він:

- Ні, це ти вибач, я винен.

Невіруючий чоловік засмутився і пішов додому. Вдома дружина запитує:

- Ну, що, подивився?

Чоловік:

- Так!

Дружина:

- Ну що?

Чоловік:

Один успішний молодий чоловік їхав в машині останньої моделі і радів життю, коли відчув удар об дверцята своєї улюбленої іграшки. Він тут же загальмував, вискочив з салону і побачив, що кинутий кимось камінь сильно подряпав його новеньке авто. Не гаючи часу, він скочив у машину і розгорнув її на сто вісімдесят градусів, вирішивши повернутися і знайти місце, звідки був кинутий камінь. Чоловік був в сказі. Знову вискочивши з машини, він кинувся до хлопчика, який виявився винуватцем події, схопив його за худенькі плечі, штовхнув до капота і закричав:

— Ти що наробив, негідник? Ти розумієш, що накоїв? Це нова машина, і камінь, який ти кинув, дуже дорого тобі обійдеться! Навіщо ти це зробив?

— Будь ласка, вибачте, пане! Будь ласка! Я не знав, що робити! Я кинув камінь тому, що ніхто не зупинявся! — Сльози текли по щоках хлопчика, він вказував рукою кудись убік.

— Там мій брат! Він випав з свого інвалідного візка, а я не можу його підняти... він багато важить, я занадто маленький. Я хотів попросити допомоги!

Всхлипнув, він запитав у власника машини:

— Ви не могли б допомогти мені посадити його в коляску? Будь ласка. Він сильно вдарився... Зворушений до глибини душі, молодий чоловік підняв підлітка-інваліда з землі, посадив в коляску, витягнув свою шовкову хустку і постарався промокнути ранки і садна, обтрусив пил і, коли переконався, що все більш-менш в порядку, подивився на хлопчиська, подряпаного йому машину. Той вдячно посміхався, у його усмішці було стільки ніжності і любові, що теплішало на серці.

— Пане! Велике спасибі!

Чоловік бачив, як хлопчисько, з працею штовхаючи перед собою коляску, поступово віддалявся в напрямку до дуже скромному будинку.

Власник новенького авто так і не полагодив дверцята своєї машини, залишивши подряпину спеціально, щоб завжди пам'ятати — не можна так легковажно нестися по життю, щоб іншим не довелося кидати каміння, привертаючи до себе увагу.

Іноді нам шепоту достатньо, щоб наші серце і душа відгукнулися на потребу.Але іноді для цього в нас повинні потрапити каменем. Так чи варто ображатися, якщо в тебе потрапив камінь? Може, це означає, що ти просто комусь потрібен?

Покажіть у вашій вірі чесноту, а в чесноті пізнання,