Хилився хлів убого. Старі рипіли двері.

Далекий гомін міста лякливо повз у кут.

Свята сім’я над Сином молилась по вечері.

Осли ліворуч ясел всі збилися у гурт.

І пахло сіно полем. В кошарі спали вівці.

А в яслах — новий житель дивився перші сни.

Він був такий маленький. По глиняній долівці

Його маленькі ніжки ще й кроку не пройшли.

Спросоння посміхався, здригались злегка очі,

Як в сонного ягняти, що спало край ясел.

Вони з’явились разом, в одну годину ночі

Якраз у тій кошарі, де спав старий осел.

Мале ягня дрімало, невинне і покірне,

Не знало, що чекає його у майбутті.

Не знало, як-то доля його жорстоко кине,

Які-то перевали високі та круті.

Радіти буде сонцю, травинці між камінням,

Стрибатиме щасливо по березі життя...

Та раптом все це зникне, і вечором осіннім,

Як чорний коршун з неба, так люди налетять.

Його, невинне, чисте, пов’яжуть та без жалю

За гріх чужий як жертву у храмі принесуть...

Та ще було далеко до того зблиску сталі,

Ще поки мирно спали ягнятко та Ісус.

Не знали мати й батько, яка в них спільна доля,

Що жертвою за когось обом їм треба стать...

Вони щасливо спали. І сіно пахло полем,

І тесля ще не скоро почне хреста тесать.

Ще десь зірки в пустелі стежини прокладали

Для тих, кому відкрилось народження Царя.

Про мир небесний людям ще ангели співали

І тільки-но вставала від Якова Зоря.

Ще довгий шлях чекає на Того, Хто любов’ю

Освітить з неба людство, гріховне та німе.

...А я хреста вже бачу: на нім стікає кров’ю

Увесь світ Тебе не вартий був, мій Боже,

Увесь цей темний і пропащий світ.

Любов Твою він зрозуміть не зможе

І не осягне він її, багато тисяч літ.

Увесь світ Тебе не вартий Боже,

Там не знайдеться світлої душі,

І як багато, хочуть мати крила,

Щоб відлетіти з нього назавжди.

Там плач, ридання, заздрість і убивства,

Там ненависть і ллється братська кров,

Там не сховаєшся від зла й насильства,

Вони не варті того, щоб Ти до них ішов.

Вони не варті, так не варті відкуплення,

Але вони так томляться в гріхах.

Ці люди прагнуть волі і прощення

І хочуть вже забути, біль і страх.

Вони не варті, знаю, добре знаю,

Але в очах Моїх цінніші над усе

Прощайте небеса Я вас кидаю,

Моя любов несе Мене туди.

І Той кого увесь світ, не вартий був

Зійшов на землю в темну, дивну ніч

В людському тілі, тихий і смиренний

Зустрівся Бог, з землею, віч на віч,

Земля Творця зустріла без хваління

Для них Різдвяна ніч, як усі ночі

Творця світів поклали у хліві на сіні

І тільки небо вигравало у красі.

І тільки в небі ангели співали,

А на землі, лиш пастухи прийшли,

Царя, царів-не так тут величали

Малу дитину, бідні люди віднайшли.

Чиж варта ця земля-неварта Бога,

Та він її поставив над усе

І тиха ніч, серед страху й тривоги

Цю добру вістку для людей несе.

Земля, земля що катувала, била, розпинала,

Пророків гнала, і поклонялася божкам

Чим заслужила? ти й сама не знала,

Що сам Господь зійшов до тебе, наче в храм.

Різдвяна ніч, така ж, як усі ночі,

Бо ця земля не зустрічає тих,

Хто направля до світла її очі,

Вона лиш піднімає їх на сміх.

Але ця тиха ніч є найпрекрасніша у світі

Ця ніч народження, Спасителя мого

На землю Він зійшов тієї миті

Старий дідусь, прокинувшись, щоранку

Сторінки Біблії пожовклої гортав,

І, помолившись Богові, на ганку,

Щоб перехожих бачити, сідав.

Любив до себе в гості запросити

Він подорожнього, щоб хати не минав,

Гарячим чаєм з хлібом пригостити,

Послухати про різнії діла.

І якось на Різдво немов лунає

Ісуса голос – чи то уві сні:

“До тебе в гості завтра завітаю,

Я знаю, ти радітимеш Мені”.

Старий прокинувся і заходився в хаті

Все мити, чистити, бо гість прийде такий!

Смачну вечерю встиг приготувати,

Ось свіжий хліб, а ось і мед густий.

Зимовий ранок, темний та морозний,

На вулиці хурделиця мете.

Старий чекає, розхвильований, серйозний.

Аж чує, хтось постукав! Хтось іде!

Та ні. Це не Ісус, то перехожий,

Змерз, аж дрижить, стомився, зголоднів.

Не сподівавсь, що хтось та й допоможе,

Ледь не заплакав од привітних слів.

А на столі – гарячий суп та каша,

І у печі сухі дрова горять.

А поки грівся перехожий бідолашний,

Дід встиг йому про Господа сказать.

Пішов той далі… Знов біля віконця

Сидить дідусь і дивиться на шлях.

Ось жінка йде, пригнічена та боса,

Порожня сумка в неї у руках.

“Заходь до мене, сестро моя мила!

І як же босою в мороз такий?

Ось черевики, хоч старі, та цілі,

Взувай швиденько, ніженьки зігрій”.

Ходила я по селам по картоплю,

Та повертаюсь, бачите, ні з чим”. –

“Давай відро, картоплею наповню,

Ще й хліба дам я діточкам твоїм”.

Стемніло. Сумно. Дід чекає в тузі,

А гість жаданий той не йде ніяк.

Знов стукіт в двері: “Хто там?” На порозі

У свитці латаній стоїть брудний жебрак.

Для нього хліб знайшовся, тепле слово,

Зігрітий, втішений подався він собі.

“Ти не прийшов, Ісусе, - дід промовив, -

Напевно, це примарилось мені…»

Схиливши сиву голову на руки,

Неначе задрімав тихенько він.

Аж чує гомін, кроки, мови звуки

І бачить: а гостей вже повен дім!

Тут перехожий, і жебрак, і жінка,

Сусіди, і дорослі, і малі,

Всі, що заходили в Його хатинку

І душу зігрівали у теплі.

І кожен з них підходив до старого

Із запитанням: “Ти мене впізнав?”

І радісно забилось серце в нього,

Коли Ісуса голос пролунав:

“Я був голодний – ти Мені дав хліба,

І дав води, коли Я спраглий був.

Я у в’язниці був – Мене відвідав,

Нагим Я був і ти мене вдягнув.

Коли хворів Я – ти втішав словами

І рани, що боліли – лікував.

Мені служив ти, коли бідним людям

В стражданнях та негодах помагав”.

Яке сьогодні ми святкуєм свято,

Нам кожен на питання відповість,

І як колись у дідусеву хату, -

Прийде в оселю вашу Добрий Гість.

Постукає  Він  чемно в ваші двері,

Глибинні двері ваших власних душ,

Та тільки вам відомо чи ввійде Він,

Чи просто відійде з нічим Ісус.

Даруймо ж для Народженого простір

У нашому щоденному житті,

І хай Різдво не буде лиш сьогодні,

Зоря на небі засіяла

У ніч надій і перемог.

Вона всім людям сповіщала,

Що народивсь у яслах Бог.

Він залишив небес вершини,

Велику славу, що там мав,

І став подібним до людини,

Щоб грішний світ Його пізнав...

...Та не в палаці, не в теплі

Лежить Святе Диття в соломі,

Там, де не ходять королі.

Не народивсь Він в царскім домі.

Навколо золота не має

І шат коштовних там нема.

Лише худоба спочиває,

А за вікном нічна зима.

Прийшов у світ, де дня не має,

Лиш ночі гріх повіки був.

Та ось і Світло вже сіяє!

Але про Нього світ забув.

Забув Дитя Самого Бога,

Забув, як Він колись навчав.

Що Він Ісус - одна Дорога,

А хто не з Ним - той заблукав.

Люби і ворога мій друже,

Коли тебе Він хоче вбить.

Не переймайся сильно дуже,

Що будеш їсти і що пить.

Тебе, Отець Небесний любить!

Усе, що треба тобі - дасть.

Своїх дітей Він не розгубить

І руку помічі подасть!

Прощайте всім їхні провини,

І не судіть нікого в слід!

Моліться Богові щоднини,

Навіть, коли багато бід.

З Його уст істинна лунала.

І Його слухали усі.

Душа, Ісуса лиш шукала.

Душа, що гибла у грісі.

І Він її спасіння дав,

Прийняв на Себе страшні муки

За тебе друже Він страждав,

Коли прибили ноги й руки!

Твоя рука той цвях не била,

Але твій гріх його прибив!

А кров Христа тебе омила,

Щоб ти у вічності з Ним жив.

Не третій день - пуста могила!

Ісус із мертвих вже воскрес!

Не устояла смерті сила!

І Він возніся до небес!

Ісус сьогодні закликає:

"До Мене сину ти прийди!"

Іди! Бо Він тебе чекає!

Щасливу вічність віднайди!

Святе Диття у яслах було.

Лунав чарівний з неба спів.

Його багато людей чуло,

Та прийти не кожен хтів...

Прийди туди, де зірка сяє!

Прийди туди, де є Диття!

Прийди туди, де спів лунає!

Вітаємо вас, брати і сестри

З Христа народженням святим!

Хай спів наш, музика

Впадуть букетом золотим

До ніг Народженого нині.

І принесімо в серцях своїх

Хвалу Господньому ми Сину –

Він з наших душ тяжкий змив гріх.

Він нам проклав святу дорогу

В чудовий світлий неба край,

Він примирив нас з вічним Богом.

О друже, з радістю співай,

Бо в грішний світ приніс спасіння,

Приніс життя вічне Ісус.

Нехай дзвенять пісні хваління,

Брати та сестри з наших вуст.

Минуло більш як два тисячоліття

Із дня народження Христа

Весь облетіла світ широкий

Ця вістка радісна свята.

О, слава Богу і хвала

Що Він знайшов Собі оселю

В серцях поритих без пуття,

Вселив надію нам велику,

Дав право грішним на життя.

 Бажаємо вам в день цього свята

Всім, любі сестри і брати,

Щоб у Луцьку ще людей багато

Могло до Господа прийти.

Нехай Ісус, Спаситель світу,

Обмиє з душ усякий гріх,

Щоб і вони могли вселитись

В Його палацах золотих.

Свій подаруночок для Спаса:

Надію, віру, чистоту.

В нас, християн, свята окраса –

Душа обвита в простоту.

Вас, любі друзі, всіх вітаємо

З цим світлим святом Різдвяним.

Хай пісня лине понад краєм,

На сході, там у Палестині,

Стояло місто Вифлиєм.

Там сталася така подія,

Якою ми тепер живем.

Там ясна зірка засіяла,

Що світлом осіяла світ.

Дорогу правди всім вказала,

Спасіння принесла у світ.

Там народився наш Спаситель -

Наставник й Вчитель всіх віків.

Наш добрий Бог, наш Відкупитель,

Спасе народ весь від гріхів.

Він не прийшов як Цар із неба,

Уваги й почесті не знав.

Він народився в бідних яслах,

В палатах місця Він не мав.

Він залишив величність неба

На землю грішную зійшов.

Задовільняв усі потреби,

Собі тут вірних Бог знайшов.

Ходив, трудивсь, служив Він людям,

"Всім радіти, всім співати,

Славу Богу віддавати!"-

Ангел Божий сповістив,

Щоб нам бути знов в Едемі,

То сьогодні в Вифлеємі

Нам Спаситель народивсь.

Ночі славноі святоі

Радості всім неземноі

Ми також бажаєм всім.

Будьмо щирі та відверті,

Бо Христос у нашім серці

Збудував духовний дім.

Як Марію ми зустріли,

Двері серця відчинили,

Запросили увійти

Й народивсь Спаситель в ньому,

Як у яслах на соломі,

Став в нім жити і рости.

І тепер ми Божі діти,

І не можем не радіти,

Будем Господа хвалить.

Залишив Він славу неба

Із любві до мене й тебе,

Щоб нам двері в рай відкрить.

Славу Господу співаймо

І усі благословляймо

Його славнеє Ім'я.

Він зійшов до нас із неба,

Щоб узяти нас до Себе,

"В Різдвяну ніч"

Заснула стомлена земля,

Яскраво в небі зорі сяють,

Ліси, діброви і поля,

В обіймах ночі спочивають.

Ця ніч прекрасною була,

На всі майбутні покоління,

Вона в історію ввійшла,

Звістивши людям про спасіння.

Про те, що визволення нам,

Зійшло з небес в Людському Сині,

І пастухам і мудрецям,

Бог доказав любов на ділі.

Небесний хор про це співав,

Він пастухам в цю ніч з'явився,

І Сина Божого вітав,

Який дитиною родився.

Я так люблю цю дивну ніч,

Вона полонить зір красою,

Бо я душею віч-на-віч,

Зустрінусь Спасе мій з Тобою.

Якщо і в вас душа болить,

І віри іскорка погасла,

В гріхах покаявшись прийдіть,

Ви до народженого в яслах.

Він зміцнить серця почуття,

Наповнить силою Своєю,

І радість вічного життя,

Були палаци, та дарма,

Що в них так світло і прекрасно…

Все ж місця в них Ісус не мав,

І Він лежав сповитий в яслах.

Було нелегко там Йому

Тієї ночі в Палестині.

О люди, дивно як, чому

Його зустріли негостинно?

Свою любов і благодать,

Як дар приніс вам Син Господній,

Хай душі ваші не мовчать —

Що ж ви Йому дасте сьогодні?

Дивлюсь у небо голубе,

Що розлилось до виднокраю,

О, мій Ісус, люблю Тебе,

На Тебе з радістю чекаю.

Приходь до мене, як весна,

В надії, радощах, в любові.

Моя душа неголосна

Бажає зустрічі з Тобою.

Де народився Божий Син —

В палаці чи у царськім домі?

Та ні! У бідних яслах Він

Знайшов притулок на соломі.

Зростають села і міста

На всіх земних меридіанах,

А як же з місцем для Христа?

Тепер як і колись — погано.

Ростуть квартали цегляні

Там, де колись буяли трави,

Та не приймають Спаса ті,

Хто чинить злі й недобрі справи.

Закриті двері тут і там,

Хто гордий — Бога не впускає,

Тому число трагедій, драм

Із кожним роком все зростає.

Лише в небагатьох серцях

Спаситель у Віфлеєм знаходить,

І там щезає сум і страх,

Куди з любов ю Він приходить.

Якщо і вас гнітить ярмо,

Тягар гріховної спокуси,

Сьогодні, у святе Різдво,

Відкрийте серце для Ісуса!

Голодний невимовно світ,

Він хліба життєдайного шукає.

Хоч плоть, здається, зовсім не болить,

Але душа і мліє, і ридає.

Волає мозок: "Де пожива, де,

Яка дасть пружності не тільки крові.

Яка і дух з безсилля підведе?

Де хліб смачний, поживний хліб любові?

Юдея ним багата? Може Рим?

Краї далекі чи місця таємні?

Коли насичусь хлібом пресмачним?

І хліб життя з'явивсь у Віфлеємі.

У Домі Хліба народився Хліб!

Хліб милості, надії й оправдання

Який з любов'ю заглядає вглиб сердець

Й дає  Себе на споживання!

У Домі Хліба народився Хліб!

І відчаю розсипалася глиба.

І світ, який від голоду осліп,

Прозрів, коли того наївся Хліба.

Ісусе мій - Ти Хліб! Твоє Різдво

Величне радістю й метою благородне.

Тебе скуштує зболене єство-

З Назарету в Вифлеєм

Пішки, ох не близько!

Взимку часто сніг з дощем,

Холодно і слизько.           

Але кесарів наказ

Має виповнятись!

І біжать усі нараз

Вчасно записатись.

До Христа приходу в світ-

Лічені години...

Серце Йосипа тремтить

За дружину й Сина...

В Вифлиємі не знайшлось

Для них місця в домі

Першу ніч провів Христос

В яслах на соломі.   

Бог вітання їм прислав:

Зірку світлу й нову,

А хор ангелів співав

Першу колискову.

Дочок мав Давидів рід

Дуже іменитих,-

Їх давно згубився слід,

Хто - зна де їх діти...

А Марію вся земля

Знає, як блаженну,

Що у Господа була

За рабу смиренну.

Народився в неї Син

Від Святого Духа!

І живе між нами Він

З Різдвом Христовим!

В цей урочистий, славний час

Хай слава Богу не змовкає!

З Різдвом ми всі вітаєм вас,

Здоров’я, щастя вам бажаєм!

Нехай вас Бог благословить,

Хай Він постійно буде з вами.

І вас безмірно наділить

Своїми щедрими дарами.

Серця хай ваші не мовчать,

Віддайте Богу поклоніння.

В блакитне небо хай летять,

Пісні подяки і хваління.

Ця радість вічна і свята

Нехай наповнить ваші груди,

І про народження Христа,

Навкруг нехай почують люди.

Святковий і чудовий час,

Від Бога ми сьогодні маєм.

Тому сердечно, друзі, вас

З Різдвом Христовим, друзі милі!

Нехай омріяне здійсниться,

Щоб Новий рік зустріти в мирі,

З любов'ю й радістю у серці.

Щоб негаразди оминали,

Натхненням повнилися мрії,

Щоб в душах ваших не згасали

Коли ти сядеш за різдвяний стіл,

Щоби спожити ці дари Господні,

Згадай за тих, хто в люту заметіль

Орду московську стримує на Сході.

Молись за них і їхніх матерів,

Що плачуть гіркими сльозами,

За діточок, що звуть своїх батьків,

Припавши до заплаканої мами.

Прохай у Бога ворога спинить,

Щоби він «Гради» замовчати змусив,

І воїни відчули б хоч на мить

Вітаємо сердечно Вас з нагоди свят Різдвяних.

І шлем віночок побажань сердечних, полум’яних.

Нехай Ісус до Вас прийде у цю святкову пору

Й благословення принесе з Божественного Двору.

Здоров’я Вам, утіх земних і радості бажаєм.

Нехай у серці спів дзвенить - Христос ся раждає!

Зірка Різдвяна на небі засяє,

Благословенний час:

В яслах Марія дитя сповиває,

Святий народився Спас.

Він народився, щоб в світ цей жорстокий

Чиста прийшла любов.

За наші гріхи на Голгофі високій

Пролити святую кров.

Він нас научить, як ближніх любити,

Милість свою дарувать,

Як треба смиренно Творцеві молитись,

Як треба Його прославлять.

Шляхом нелегким піде Дитина,

Підкорена волі Отця.

Посіяна Нею віри зернина

В людськіх проросте серцях.

І люди побачать Любов Небесну,

І в душі прийде каяття.

А Він, розіп`ятий, знову воскресне,

Даруючи вічне життя.

Це буде в майбутнім,

Сьогодні ж радієм,

Славімо і день цей, і час:

На світле майбутнє маєм надію:

Миру бажаєм вашій оселі,

Миру в родині, миру в країні,

Дивну новину ми вам звіщаєм

Спас народився у Вифлиємі!

Весь світ радіє, день особливий,

Різдво Христове всюди святкують,

Ми привітяння від серця щиро

Шлем вам і друзям, вашим родинам.

Хай день різдвяний не пройде марно,

Сліз хай не буде, горя й печалі,

Любов Ісуса хай серця гріє,

Розтопить в душаш біль і образи.

Щоб на обличах завжди сіяла

Посмішка щира, радісна, мила,

Хай в новім році вас нелишають

Чому Ісус Христос родився в стайні,
Чому не вибрав розкоші палаців?
Він Вічний Бог, Він Перший і Останній,
Й Собі убогі ясла передбачив.

В домах для Нього не знайшлося місця,
Байдужі люди зачиняли двері,
Та не домів, бо гріх уже розрісся
Й заполонив людських сердець оселі.

Здригнувся Всесвіт, темрява злякалась,
Почувши крик народженого Світла.
Напевно, мати втомлено всміхалась
І Йосип пригортав Дитя привітно.

Ісус зростав, але не в царськім домі,
Не як вельможа у розкішних шатах.
Йому хвороби й біль були знайомі,
І як людина мусів працювати.

Із Того, Хто добро приніс на землю,
Лукаві люди злісно насміхались.
Любов Того, Хто мир давав нужденним,
В сльозах на грішну землю виливалась.

Христос став другом для багатих й вбогих,
Він лив бальзам в глибокі серця рани.
І стільки дав тепла і допомоги
Нещасним людям, стомленим гріхами.

Земля віддячила, забивши цвяхи
В пречисті руки Господа Месії.
Земля злякалась невимовним страхом –
Розпались скелі, небо потемніло.

Чому Ісус Христос лежав у яслах,
Прийшов у світ, щоб послужити людям,
Не вибрав слави у земних палацах?
Тому що Він нас дуже сильно любить.

Бог не людина і Він не бажає
Дарів багатих, блиску від каміння.
На кожне серце з милістю чекає,
Щоб навернулось до Творця творіння.

Ніч. Дивна тиша. Мерехтливі зорі
Прикрасили безмежні небеса.
Там вартували пастухи на полі,
Навколо були спокій і краса.

Вони не спали, стерегли отару
Й вглядались, може, у небес глибінь.
І ти не спи, зніми з очей оману
Та подумки в далекі дні поринь.

Господній Ангел коло них з’явився,
Й Господня слава все осяяла навкруг.
Він з радістю до пастухів звернувся,
Й для тебе радість ця звучить, мій друг.

Велика радість – народивсь Спаситель,
Славу Небес залишив Божий Син.
Прийшов до нас Месія, Примиритель,
Христос Господь. Прийшов й для тебе Він.

Прийшов, щоб народитись в бідних яслах,
Бо у палацах місця не було.
То ж не барись відкрити Йому серце,
Яким би грішним не було воно.

Очистить Він його Своєю кров’ю,
Небесним світлом темінь прожене,
Зігріє благодатною любов’ю,
Й життя твоє гріховне промине.

Ніч. Дивна тиша. Мерехтливі зорі
Прикрасили безмежні небеса.
Та дивна ніч змінила людські долі,
Бо радість, мир й спасіння принесла.