На городі ось капуста,

А в капусті щось сидить,

То два зайчики вухасті,

Аж за вухами лящить.

Думав я прогнати сірих,

Налякаю, ось і все.

Та вони побігли самі,

Як побачили мене.

Я подумав: “Що ж не лихо!

Вже осінні дні стоять,

Треба й цей врожай зібрати,

Щоб зайців не спокушать.

Та не буду я скупитись,

Щось ще лишу і для них,

Ще й морквинок кілька кину

Для вухастих тих малих.

Бо Господь велів жаліти

Все живе на цій землі.

Будем ми ним володіти,

Та до них не будем злі.

Бо як ми будем робити,

Так і нас подяка жде.

Всіх і все навкруг любити,

Жнива бувають різні.

Як грози літом грізні,

То все буяє рясно,

І так росте прекрасно.

А як дощу немає,

То поле засихає,

Врожай той невеликий,

Та Бог про нас подбає.

Він нас не лишить в горі,

Поможе в кожну пору,

Бог дасть нам хліб щоденний,

Не будем ми нужденні.

Та ми повинні знати,

Що й нам треба давати,

Із бідним поділитись,

Ми дякуєм щиро

Творцеві землі

За різні дарунки,

Що в нас на столі.

На землю пролив Він

Рясненькі дощі,

Зростив, утеплив

І дерева й кущі.

Не тільки в городі

І в полі зростив,

А й в лісі дарами

Усіх пригостив.

Тож вдячними будем

Творцеві всього,

Хвалить незабудемо

Жниво

Жниво Боже день погожий,

Все чудово нині,

Бо на полі на роздолі

Вечір скоро синій.

Плід чудовий, бо зимовий

Час наступить скоро.

Я збираю –  не шукаю,

Положу в комору.

А подяку не будь-яку

Я Творцю приношу,

Бо в молитві за дари всі

Овочі та фрукти

Бачу на столі.

Скільки їх багато –

Великі і малі.

Це подяка Богу

За дари з Землі,

Хоч вони є різні –

Великі і малі.

І себе приношу

Господу, як Дар.

Він є мій Спаситель

Вітер заплітає хмари посивілі,

Пагорби, мов зморшки, на лиці землі.

Не співають пташки, в вирій відлетіли.

Осінь повновладно ходить по селі.

У багряні шати й жовті черевички

Одяглись дерева – неземна краса.

Ця пора щороку перейшла у звичку

І подяки мало чують небеса.

Урожай багатий несемо в підвали,

Зібрана давно пшениця золота.

Лиш серця пустують. В них плодів так мало,

Що могли б прославить Господа Христа.

Сійте безкорисно доброту і щастя,

Радість і любов ви запаліть в серцях.

Щоб плоди багаті ви могли покласти

Буду Господу молитись

І на ниві не лінитись.

Щоб коли прийде по нас

Я готовий був і враз –

Плід чудовий покажу,

В ніг Христових положу.

Буду я Його дитина,

Він мене прийме як сина.

Нам щоденно із Гори

Бог дає Свої дари:

То дощем Він поливає,

А то й сонце посилає.

Щоб росло усе доволі

Й на городі і на полі.

Щоб в достатку все ми мали

За рідну вкраїнську землю,

Помилуй, мій Боже, її

І вирви з гріха полону,

Війну у ній зупини.

Пригадую рік минулий,

І День Подяки у нас,

Тоді ми нічого не знали,

Який попереду час.

Чи буде в нас хліб й до хліба?

Чи житимемо в окопах?

Чи буде війна чи спокій?

Чи буде врожай на городах?

Та мирно цей рік минув,

І гляньте на цю вітрину,

Господь не лишив, не забув,

Творіння своє - людину.

Він дав нам усе! А ми?

Можливо, вже й звикли до цього,

Скажімо, які ж плоди

Приносимо ми для Нього?

Чи Бог, подивившись на нас,

Радіє, чи, може, сумує?

Погляньмо в своє життя,

Хай кожен провину відчує.

Нехай покаяння сльоза,

Омиє духовні шрами,

Хай щирими будуть слова,

І наш Господь буде з нами.

Мій друже, сьогодні у нас,

Чудове, прекрасне свято,

Подякуй Христу за все,

Що Він нам дає так багато.

І хай ця осіння пора

Й мелодія серця зіллються,

І понесеться хвала

Осіннє

Дощ за вікном накрапає,

Осінь…Прийшла вже осінь.

Птаство від нас відлітає

І неба темнішає синь.

Пшениця лежить у засіках,

І гречка, і жито, й ячмінь…

В осінньому лісі розсипав

Бог стільки різних грибів!

Дзвоник шкільний заливається-

Дітей заклика до навчання.

Два серця в одне єднаються-

Єднає їх Бог і кохання.

Квітують осінні квіти.

Гарбуз закотивсь у стодолу.

Верба похилила віти.

А хтось поспішає додому.

Дерева вдяганку міняють,

Та скоро пройде їх краса.

Все роки біжать -поспішають,

І юність кудись поспіша.

Так було. Так є. Так буде.

Усе в цім житті швидкоплинне.

Дерева листочки погублять

І я колись світ цей покину.

Осінь вже збіжжя збирає

В комори, засіки, стодоли.

А з чим я до Бога збираюсь

Прийти до святого престолу?

Що сіяла? Жала? Збирала?

Як Господу Богу служила?

Чи в бурю я міцно стояла?

Чим я у житті дорожила?

Чи була для Бога відкрита?

Чи серце Йому все віддала?

Творцю довіряла щомиті?

Зусилля в борні прикладала?

Не все у житті моїм склалось,

Як мріялось, і як xотілось

Та Богу проблеми віддала

Й на силу Його я надіюсь.

Не падайте, брате і сестро.

Якщо ваш тягар непосильний

Дозвольте Xресту його нести.

Бог мудрий, могутній, все сильний!

Не тужтеся, не надривайтесь,

На себе самиx не надійтесь

Й нічого в житті  з Ним не бійтесь.

Давайте  почнем з цеї митті

Все сіяти  добре, xороше

Xай Бог нам усім в цьому світі .

СВЯТО  ЖНИВ

Жнива! Жнива прийшли! Вже побіліла нива.

Пора збирати стиглий урожай.

Стоїть вже осінь чарівно-мінлива.

Птахи в далекий відлітають край.

Отак і ми: квітуєм, зеленієм,

Надіємося ще вершити труд.

Аж ось уже й волосся побіліло

І вже пора збиратись в вічний путь.

Що сіємо ми на життєвій ниві?

Які збираємо на ній плоди?

Чи ж буде радий Бог із того жнива,

Яке щоденно собираєш ти?

Як добре, коли плід дозрілий,

Весь із любові, ласки, доброти,

А не зів”ялий, зморщений, підгнилий

І ріс не з чванства, злоби й суєти.

Як ми збираємо врожай з городів,

І як збираємо плоди в садах,

Отак прийде і Син Господній

На Свято Жнив

Порахувати важко милості Господні,

Їх так багато, їм нема кінця.

І ми спішили у цей день, сьогодні,

Щоби прославить нашого Отця.

Він любить нас у кожну пору року,

Де б не були ми, кожен день і час,

І, якщо славить Господа природа,

То як народ Його може мовчать?

З подякою, ми Господу приносим,

Слова молитви – жертву наших вуст.

І знову, Бог благословив цю осінь,

І знову в нас палає Божий Дух.

І знову, на столах є вдосталь хліба,

І стільки фруктів, овочів лежить,

Я знаю, що усіх Христос нас любить,

Я знаю, що Господь благословить.

Я бачу Його милості щоденно,

І піклування батьківське святе,

І скільки б не було проблем у мене,

Він завжди потурбується про все.

Чому ж тоді, в цей день хвали й подяки,

Мій друже ти, засмучений сидиш,

Невже, не хочеш ти хвали віддати

Тому, Хто йшов на хрест тебе спасти?

Хай розцвіте душа твоя дарами,

І плід любові хай зросте у нас,

Щоб славить Бога серцем і устами,

На свято жнив

Сьогоднi день такий благословений,

Ми всi пришли у Божий дiм.

З святоi ласки i по милостi Господнiй,

Сам Бог з небес присутнiй в нiм.

Ми всi зiбрались, даже радiснi, щасливi.

Омитi кров'ю Господа Христа.

Ми дiти Божi, Дух Святий є з нами,

Усi ми пiд опiкою Христа.

Ми - Церква Божа, тiло є Христове.

Ми Духом запечатанi Святим.

Сам Бог вiдкрив нам небо чисте, нове.

Нас жде святий Єрусалим.

У нашiй церквi є сьогоднi свято,

Цей день є особливий з усiх днiв.

Святкуєм свято жнив, i як прекрасно

Нам мати гарний урожай плодiв.

Брати, та сестри, нас Бог благословляє

Наш украинский край Вiн не забув,

Вiн з неба ясного ласкаво споглядає,

I хоче з серця нагого хвалу.

Був час, ми всi весною землю обробляли,

Зерно кидали в грунт i сiяли поля.

Садили грядки, за садками доглядали,

Робили все, щоб нива зацвiла.

Садили, сiяли, а в Господа благали,

Щоб Вiн благословил нашi лани.

Весняний дощик Бог пролив над нами,

I нашi зерна вгору проросли.

 Гаряче літо теж не забарилось.

Яскраве сонечко теплом з небес нас грiло.

I чисте небо гарно прояснилось

Пташки спiвали й серце нам радiло.

Назустрiч лiту осiнь поспiшила,

Духм'яним медом аромат з садкiв поливсь.

Серпанком нiжним всi дерева золотила

I кожен з подивом краску ii дививсь.

В наших садках ми маєм всього вдосталь

Пахучi грушi, яблука, сливки.

I виноград смачний, i абрикоси, вишнi.

А в когось навiть персики заросли.

На грядках наших щедро зародили

Великi кабачки i огiрки хрумкi.

Червоний перець, морква, помiдори,

I вiтамiннi смачнi бурячки.

Картопля рiзних сортiв, цибуля соковита,

Часник, петрушка, запашний окрiп.

Стиглим зерном вродила гарно нива

Наповнений добром увесь наш дiм.

I все це Божа милiсть, Його благословiння,

Це все Його турбота про нас та весь наш край.

Невже ж в цей День подяки, iз уст твоiх хвалiння

Iз твого серця не поллється через край??

Подякуй Богу за Його дари великi,

За смачний хлiб, що маєш на столi.

За те, що повнi є твоi комори,

I користуєшся ти благами землi.

Ти не скупись на вдячне Богу слово.

Вiддай вiд серця честь всю для Творця.

I пам'ятай, що ти живеш в достатку,

Коли на дворі осінь наступає

Й торкає пишні крони багрянець.

Ніколи в них вона не запитає:

Чи назбирали ви на свій вінець?

Збирає жатву осінь престаранно

І не подивиться старе чи молоде.

І в нас наступить осінь геть нежданно,

У свій сніп забере мене й тебе.

Коли ідеш-приглянься під дерева.

Чи то береза чи могутній дуб.

Злітає листя жовте і зелене.

Нікого не щадить осінній дмух.

Зверни увагу: під столітнім дубом

Осиротіло гілочки лежать.

Не виявила осінь й тут повагу..

Зелене ж листя..можна й не зривать.

Ти подивись на корінь гілки неї:

Та він же зовсім геть сухий!

Не вистачило сил і соків в неї.

Чи то старий чи зовсім молодий.

І добре, якщо є на гілці жолудь,

А може іноді і два.

Не часто, де таке проходить,

І  якщо гроно-це уже дива.

Ось так і в нас в житті приходить осінь.

І у 15,20,47.

І Богу що ми маємо приносить?

Не часто маємо свій сніп.

Тож поки Бог дає весну та літо.

Зливає дощ і посилає сил.

Не гоже просто так тобі сидіти.

Доглянь, щоб рясно луг заколосив...

Щоб, як прийде до нас сувора осінь.

Й не стане в тебе зовсім сил.

Як гілку, як травинку тебе скосить.

Щоб не прийшов до Бога ти пустим.

Щоб ти не був такий, як та полова,

Щоб ти не був об'ємним та легким.

Як гілка,що не викинуть й на дрова.

Щоб ти не був,не був таким!

Тож поки час ще є-подбай про поле.

Щоб колос твій набрався сил.

НИВА

І в моє життя прийдуть жнива,

Коли буду жати те, що сіяла.

Як далеко серп не заховай,

А дозріє те, що я леліяла.

Заколоситься життєвий лан

Чи то стиглою пшеницею добірною,

Чи то заросте його бур’ян,

Як не буде вчасно з поля зірваний.

Знаю, що настане отой день,

Але чи готова жниво жати я?

Чи співатиму тоді пісень,

Чи вжахнусь: «Невже оця нива – моя?!»

Боже, Ти дощі благословінь

Щедро з неба кожен раз зливаєш,

І керманичем моїх стремлінь,

Знаю, бути також Ти бажаєш

Щоби сіяла я в майбуття

Усі дні лише таке насіння,

Яке проросте в вічне життя

І яке дозріє для спасіння.

То ж прошу, допоможи мені,

Поки ще весна в житті, ще поки літо,

Ниву доглядати день при дні

І хороше сіяти й ростити.

Щоб тоді, коли прийдуть жнива,

Моя нива рясно колосилася,

І раділа я, що не трава,

І знову прийшли жнива,

І знову пора врожаю,

Доспіли уже поля

Прекрасного рідного краю.

І знову моя земля,

Одіта у барви осінні,

Славить Бога-Творця,

Величного в Своїм творінні.

Сьогодні у нас День Подяки,

І хочеться Богу сказати

Найкращі слова від серця,

Всю славу Йому віддати.

За мир, що триває ще в нас,

За хліб, за повітря, за воду,

За сині ясні небеса,

За нашу прекрасну природу.

За їжу на наших столах,

І одяг, і все необхідне,

Є дякувать Богу за що усім нам,

За сонця проміння погідне.

За дощик, за сніг, за туман,

За зорі і місяць на небі,

За те, що Господь дає нам,

Усе, чого тільки треба.

За голос дитячий і сміх,

За спіле у полі колосся.

За те, що Він любить нас всіх,

І хоче, щоб добре жилося.

За вічність, яку дарував,

За душу, яка не вмирає,

Яка прословляє Христа,

І жити для Нього бажає.

За Духа Святого вогонь,

Що в серці у вірних палає,

За Божу прекрасну любов,

Яка у віках не зникає.

За тих, що вмирали в гоніннях,

І віру свою пронесли,

За Слово Святе Господнє,

Що дав нам Господь назавжди.

За рідну вкраїнську землю,

Помилуй, мій Боже, її

І вирви з гріха полону,

Війну у ній зупини.

Пригадую рік минулий,

І День Подяки у нас,

Тоді ми нічого не знали,

Який попереду час.

Чи буде в нас хліб й до хліба?

Чи житимемо в окопах?

Чи буде війна чи спокій?

Чи буде врожай на городах?

Та мирно цей рік минув,

І гляньте на цю вітрину,

Господь не лишив, не забув,

Творіння своє - людину.

Він дав нам усе! А ми?

Можливо, вже й звикли до цього,

Скажімо, які ж плоди

Приносимо ми для Нього?

Чи Бог, подивившись на нас,

Радіє, чи, може, сумує?

Погляньмо в своє життя,

Хай кожен провину відчує.

Нехай покаяння сльоза,

Омиє духовні шрами,

Хай щирими будуть слова,

І наш Господь буде з нами.

Мій друже, сьогодні у нас,

Чудове, прекрасне свято,

Подякуй Христу за все,

Що Він нам дає так багато.

І хай ця осіння пора

Й мелодія серця зіллються,

І понесеться хвала

Заспівала осінь серенаду,

Що в очах не втримати сльозу.

Божий Син зайшов у виноградник,

Щоб зібрати урожай з лози.

Пожовтіле листя облетіло

І на землю килимом лягло,

Під ногами тихо шелестіло

І осіннім дихало теплом.

Йшов Ісус легким, повільним кроком

І листочки засушені збирав,

А сердитий вітер ненароком

З рук Його те листя виривав.

-Де ж плоди, де ж виноград дозрілий,

Навіть запаху приємного нема.

О, невже всі грона облетіли

І плодів шукаю я дарма?

Я ж ростив, Я поливав росою,

Соком наливаючи гілки…

То ж хіба осінньою порою

Плід не пригорну Я до руки?

Тут озвалась гілочка тоненька,

Кілька грон гойдалося на ній.

До Христа промовила тихенько

З тугою і болем кілька слів:

-По весні був дуже сильний вітер,

Виноградник наш він зачепив,

Молоді зламав, крихкі ще віти

І зелене листя геть оббив.

Пам’ятаю шаленіла злива,

Чорна хмара висипала град,

Землю чорну білим килимом встелила,

Візерунком став зелений виноград.

Я тремтіла і ховалася від вітру,

Прикривала листям ягідки…

Шквал життя зуміла пережити,

Проганяючи сумні, як ніч, думки.

Сонце припікало невблаганно –

Біля серця болем запекло

Я молилась ввечері і зрання

І тоді, як сили не було.

Час пройшов – і вдарили морози,

Я трималась поки було сил.

Льодом, виноград вкривали сльози,

Дощ осінній в душу моросив.

Мій Ісус тебе я зачекалась

Вибач, що так мало зберегла.

Я з життєвою стихією змагалась

Соком правди стала в морі зла.

Осінь попрощалась з жовтим садом

Їй у слід лиш вітерець подув…

Кілька грон достиглих винограду

Свято жнив

Нашу працю Бог благословив —

Уражай, якого так чекали,

Як дарунок щедрий із полів

Ми по Божій милості зібрали.

В багатьох з нас — вдячність у серцях

За великі милості Господні.

Хоч, можливо, сіяли в сльозах,

З радістю зібрали ми сьогодні.

Наш Господь із щедрості до нас

Свої блага й милості являє,

В цей останній і нелегкий час

Все нам необхідне посилає.

Дощ і сонце, вітер і роса:

Звідки все приходить? — ми не знаєм.

Чи ж не Бог ці творить чудеса?

Та про те ми часто забуваєм.

Якби сонечко на небі не зійшло,

То хоч скільки б ми не працювали,

В полі зовсім плоду не було,

Хліба ми щоденного не мали б.

Марна праця, якщо вічний Бог

Не проллє Cвоєї благодаті.

Хоч буває стільки в нас тривог,

Але ж Бог спішить нам помогати.

Нашу працю Бог благословив —

Ми це бачимо на власні очі.

І тому в цей радісний День жнив