Ісусе, Всевишнього Сину,

Прийди неодмінно до нас -

Ми любим свою Україну

І хочемо, щоб Ти її спас.

Пролийся дощами рясними

На села, міста її, ниви,

Живи в її серці нетлінно-

Чекає Тебе Україна.

Вже сохнуть озера і ріки

Зазнала і сліз, і біди...

Утіш її душу велику,

Що спрагла давно без води.

Пролийся дощами рясними

На села, міста її, ниви

Живи в її серці нетлінно-

Чекає Тебе Україна.

Постала вона з голокосту,

Сибірських заслань і тюрми.

Ісусе, прийди хоч у гості

Із рабських колін підніми.

Пролийся дощами рясними

На села, міста її, ниви,

Живи в її серці нетлінно-

Чекає Тебе Україна.

Як добре з Тобою, Ісусе

Цю радість свою не втаю,

Щоденно до Тебе молюся:

Храни Україну мою.

Пролийся дощами рясними

На села, міста її, ниви,

Живи в її серці нетлінно-

Як тобі живеться, Україно,

Коли плачуть дочки і сини,

Коли в лузі зломану калину

Гнуть донизу сильнії  вітри?

Як тобі живеться, Україно,

Коли гірко плачуть матері,

Проводжаючи із дому свого сина,

Що іде вмирати на війні?

Сльози, біль і лиш одна розлука

Й горе, що нічим не передать.

Йти не має сили й духу,

Щоб в печальні ці часи встоять.

Хтось сидить і тішить своє серце,

А когось в АТО направить путь,

Де багато пережить прийдеться

Доки зрозумієш  в чому суть.

Як тобі живеться, Україно,

Сни, які ти бачиш по ночах,

Хто тебе підніме вже з руїни

Й витре сльози втомлених очах?

Тяжко, моя ненько, твою долю

На папері цьому описать.

Хтось вмирає на війні за волю,

Щоб тобі у рабстві не страждать.

Я дивлюсь у небо й часто плачу,

І питаю: «Господи за що

Гинуть молоді нащадки наші,

Скільки їх від нас уже пішло?»

Я за тебе Богу помолюся,

Щоб скоріше Він усе спинив.

Сльози хай з очей уже не ллються

Посивілих наших матерів.

Хай квітує долею калина,

Хай минуться ці страшні часи!

Як тобі живеться, Україно?

Коли прийшов в Ніневію пророк,

Упокорившись щиро перед Богом,

Ходив по місту, зважуючи крок,

І говорив розмірено та строго.

"Ще сорок днів, й Ніневія впаде,-

У щент вона розбита буде

Бог бачить зло! Не дінеться ніде!..."

І люди чули. Й каялися люди!!!

І навіть цар поспішно з трону встав,

І зняв із себе вишукані шати,

І сів у пеплі, й написав устав,

Що мають всі до Бога вопіяти!

Бог знає все. Бог бачив, що вони

Не напоказ, в молитві та без їжі-

У покаянні...Лиха не вчинив,

Бо любить Бог, і милує, і тішить!!!

О, Боже! Чи прийшли Твої суди?!

Вогнем війни обпалена дорога...

Ти Україно, в попелі сиди,

Щоб розкривалось милосердя Бога.

Ти не дивись, як чинить твій сусід

І не суди владик, вельмож діяння,

Лиш за своє дамо ми Богу звіт,

Чи є плоди достойні покаяння?

Бог терпеливий, мудрий і благий!

Достойний Він хвали і честі

Любов’ю нас бажає досягти

Звільнити від гріха, пітьми, безчестя.

О, скільки гніву, зла і нарікань

Слова проклять над рідною землею...

Ти, Україно, на коліна стань,

Живи навіки, моя Україно,
Хай у саду розцвітає калина,
І соловейко пісні співає,
Людина кожна Христа прославляє.

Хай всі читають Господнє Слово,
Від діток маленьких і до старого,
Біблія цінні містить поради,
Як жити мудро, як не страждати.

Історія наша омита кров"ю,
Синів і дочок, вбитих війною,
В Ісуса є мир для кожного з нас,
Я вірю настане ще спокою час.

Вже було чимало сумних різних дат,
І не один гірко плакав солдат.
Лиш Бог може лихо ось це зупинити,
Якщо ми почнемо для Нього служити.

А осінь знову проходить садами,
Тільки не жовта вона, а багряна
Далеко на Сході, де ллється кров,
Де бій і жорстокість, де погасла любов.

І більш не сміються щасливо там діти,
Нема мами й тата.... Хто може зігріти
Поранене серце дитяче, війною?
Яка принесла лише горе з собою.

Ми маєм ще спокій і дякуєм Богу,
За хліб і до хліба, що є знову й знову,
І серце спокійне, Ісус береже,
Подякуймо, друзі, щиро Богу за це.

Моя Батьківщино, я за тебе молюся,
І на коліна ось знову схилюсь....
Попрошу спокою і миру у Бога,
Хай стане щасливою твоя дорога....

І Ти невагайся, моя Украіно,
Вертайся до Бога,ставай на коліна,
Розквітнеш рідна і будеш цвісти
Якщо за ІСУСОМ захочеш іти!!!!