Коли ж почався день П”ятидесятниці, всі вони однодушно знаходилися вкупі.

І нагло вчинився шум із неба, ніби буря раптова зірвалася, і переповнила весь

той дім, де сиділи вони. І з”явилися їм язики поділені, немов би огненні, та й

на кожному з них по одному осів. Всі ж вони сповнилися Духом Святим, і 

почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав. Перебували

ж в Єрусалимі юдеї, люди побожні, від усякого народу під небом. А коли 

оцей гомін зчинився, зібралася безліч народу, та й диву далися, бо кожен із них 

тут почув, що вони розмовляли їхньою власною мовою!

Усі ж побентежилися та дивувалися, та й казали один до одного :” Хіба ж не

галилеяни усі ці, що говорять? Як же кожен із нас чує свою власну мову, що ми 

в ній народилися?… Усі чуємо ми, що говорять вони про великі діла Божі 

мовами нашими” Дії Апостолів 2:1-11. Свято Трійці або П”ятидесятниця - є одним 

з найважливішим і найвеличніших християнських свят нарівні з Різдвом та Великоднем. 

І не дивно, бо воно нам нагадує про третю особу Божественної Трійці - Духа Святого.

Ту особу, Яка згідно обіцянки Ісуса Христа, сьогодні перебуває поміж нами!

ДУХ СВЯТИЙ

Йду вперед я стежкою земною,

Та панує мир в душі моїй,

Бо не сам я, поруч йде зі мною

І мене тримає Дух Святий.

В небеса показує дорогу,

До осель небесного Отця,

Над гріхом дарує перемогу,

І вогнем запалює серця.

Той вогонь мою холодну душу,

Зігріває полум’ям святим,

Наче землю у серпневу сушу,

Він струмочком зрошує живим.

Цей струмок святої благодаті,

Сил духовних додає мені,

Я радію, хочеться співати,

Забуваю труднощі земні.

Дух Святий! Живи в мені постійно,

Піднімай тоді, коли впаду,

Вірю, що з Тобою неодмінно

Я осель небесних досягну.

Підкріпляй тоді, коли безсилий,

Щоб я віру до кінця зберіг,

Проти ворога боровся сміло,

І його нападки переміг.

Як зустріти труднощі прийдеться,

На дорозі важкій і сумній,

Більше й більше сповнюй моє серце,

О Дух Святий! Ти трудишся без міри 
У цьому світі зла і марноти. 
Невірству відчиняєш двері віри 
І грішних до хреста приводиш Ти.

Вогнем святим жертовної любові, 
Яку явив на ділі нам Господь, 
Прийнявши з грішних рук вінець терновий, 
Ти змінюєш мій дух і душу, й плоть.

Провадиш до Голгофського підніжжя, 
Показуєш Спасителя-Царя 
І залишити хибне роздоріжжя 
Гріха й невірства кличеш ще здаля.

І близько-близько грішників нещасних 
Підводиш до розп'яття, до хреста, 
Щоб у Христі навіки дати щастя 
Тим, хто із рук Його прийняв життя.

О дух надії, мудрості та світла, 
Дух збудування, істини і сил! 
Твоїм промінням й неживе зігріте — 
Ти піднімаєш мертвих із могил.

Крізь морок проникаєш у темницю, 
В пишноту замків, в хижок бідноту. 
Скрізь викриваєш гордість, гріх і ницість, 
Велиш до ніг схилитися Христу.

Відвідай тих, хто мається в пороках, 
Живущу воду вилий і на них. 
Хай повняться Твої святі потоки, 
У душах миром чистим, неземним!

О, забери всі сумніви й тривоги, 
Зрости в нас віру, гордість спопели, 
Щоб підійшли ще ближче ми до Бога 
І мир собі в Його руках знайшли.

Дух Святий
Як дозріває в чистім полі
Налитий колос молодий,
Так сповнює мене поволі
Своєю міццю Дух Святий.

Пориви вітру гнуть колосся,
Дощ прибиває до землі.
І вже в ту мить мені здалося:
Тече сльозою сік в стеблі.

Цілюще сонце благодаті
У полудень своїм теплом
Зігріє колоски прим’яті
І випрямить назад стебло.

І Дух Святий поллється в серці
І буде сповнювати ще.
І не сльоза вже по стебельці,
А сік невпинно потече.

Стрункі, вусаті колосочки
Шепочуться до самих жнив.
Як неба синього шматочки,
Цвітуть волошки поміж них.

Це краплі Божої любові
У полі нашого життя.
Не мислю іншої я долі,
Як тільки? Божеє дитя!

Росою правди вмитись вранці,
Боротись з вітром, що є сил.
І затискати серп у пальцях,
Щоб вижинати бур’яни.

Зерном багатий буде колос,
Як Дух Святий його зростить.
Нехай пречистий Божий голос
В тобі лунає кожну мить:

Дух Святий! Наповни серце

Тою чистою водою, що стікає із небес,

Дай торкнутись того Царства,

І вклонитися престолу,

Де живе Творець чудес!

Він Володар всього світу

Бог богів і Цар царів

За зимою прийде літо,

А за літом прийде осінь,

Та незмінним буде Він!

Кожен день Йому належить,

Бо Він сонце підійма!

І за зорями Він стежить,

І дає лісам одежу,

Щоб раділи ти і я!

Бийте гучно барабани,

І лунайте голоси!

Поскидали ми кайдани,

Позализували рани,

Хоч були колись в грісі.

Йому вірші, Йому пісні

І найкращії слова,

В Господі ми підростаєм,

Дух наш сили набирає,

Щоб творить Його діла!

Будем славити щоденно,

Возвіщать Імя Христа,

Щоб ця слава не минала,

І щоб людство підіймала,

"Прийміть Духа Мого"
«Дух Господній на Мені...», Лук. 4:18,

«Вони сповнилися Духом Святим», Дії 2:4

Над Йорданом громи гриміли,
З неба голос могутній линув.
Цілий Всесвіт вставав з могили:
Бог давав обітницю Сину.

Але в цій демонстрації сили
І у величчі Бога
Ніжним подихом білі крила
Говорили гучніше слова.

Дух Святий, немов голуб миру,
На Ісуса з-за хмар спускався.
Як проміння в погоду сіру,
День за обрієм новий займався.

І пішов по землі Месія
Із натхненням Святого Духа,
Що несчасним несло надію
І спасало людей з розпуки.

Просіяло лице промінням
Неземного відтінку слави.
Його святість, як добре насіння,
Проростала у плідні справи.

Свідкували слова та вчинки
Про той Дух, що спочив на Ньому:
Він спасав перелюбну жінку,
Він до митника йшов додому.

Дух Святий керував Ісусом,
Керувала любов Отцівська.
Через бурі життя й спокуси
Прокладав Він стежину в вічність.

Та пішов із життя Спаситель —
Душі людськії мучила спрага:
Де ж слова Твої, мудрий Вчитель?
Де ж той Дух, що давав наснагу?

Нам бракує Твоєї сили,
Що вела б нас усіх до бою.
На Йордані Бог Духа вилив,
А тепер Він іде з Тобою.

Але вірний Син Божий слову:
«Не залишу одних вас, діти,
Не дозволю в безсиллі скніти,
Дух Святий подарую знову.

Дам вам силу творити чудо,
Дам натхнення спасати душі.
Він ознакою з неба буде,
Що ваш батько — Єдиносущий.

І той Дух, що зійшов на Мене
Там, на плесах, поміж верболозу,
Залікує душевні рани,
Захистить серед хуг й морозу.

З нетерпінням Земля чекала
Обітниці земного Сина.
І Йорданом новим постала
П’ятдесятниці ждана днина.

Затремтіли гріха основи,—
Сатани не збулася мрія:
Бог давав для людини нову
Силу й владу, що мав Месія.

І зціляла та сила хворих
Від меча захищала вчасно.
Рятувала від бур на морі
Та надію несла нещасним.

Оцей Дух, що зійшов у храмі
У вогні та у нових мовах,
Нині також живе між нами
І хитає земні основи.

Розбиває зчерствілі душі,
Піднімає калік, безсилих,
Дає віру серцям байдужим
Бог, що Духа Святого вилив.

Таємниця була у Бога,
Мрія, схована в серці Христа,
Не відкрита колишнім пророкам,
Щоб здійснилась віків повнота.

По Його благодаті освячені
Ми безцінною кров’ю Христа...
В день далекий, Богом призначений,
Народилася Церква Свята.

Злинув Дух у зібрання Апостолів
І над кожним, як промінь, палав.
Говорили іншими мовами,
Як їм Дух промовляти давав.

Дивувались люди побожні,
Що прийшли туди звідусіль,
Тож говорять про справи Божі,
Дуже просто, без всяких зусиль

Промовляють усе зрозуміло...
Диво, ніби примарний дим!
Може зранку нічого не їли,
Повпивались вином молодим?!

А Петро говорив сміливо —
Відкривалась Небес висота.
Проростало у світ Боже диво,
Будувалася Церква Свята...

Наречена Господня, улюблена,
На землі вона – Тіло Христа.
Гнана, мучена та не погублена,
Укріпляється і підроста!!!

Освіти нас Своєю Правдою,
Щоб Любов Твоя з нас потекла,
Щоб були ми і сіллю, й розрадою,
Щоб творили Божі діла.

Церква – люди, що взяті від світу.
Громадянство Небесне у нас!
Ми – улюблені Божі діти,
І піднесені будемо в свій час!

Бог-Отець всю Христову родину