Церква Нареченого чекає.

Він таке їй повеління дав,

Томиться вона і знемагає,

Бо про день той Він їй не сказав.

Тільки повелів їй:"Будь готова,

Пильно за ознаками дивись

І дотримуйся Мойого Слова,

Май терпіння, віру і молись.

І вона крізь всі випробування

Йде до славної мети,

Тяжко їй, втомилась від чекання,

Але хоче цілі досягти.

Світ її постійно спокушає,

Та їй сили додає Ісус,

Він її на небі вже чекає,

Там де зла немає і спокус.

Але часом боляче для Нього,

Витирає сльози Він свої,

Коли церкві хочеться земного,

Сон гріха окутує її.

О не спи, насліднице Христова,

Ти до цілі скоро вже прийдеш,

Там тебе чекає небо нове,

Якщо віру в серці збережеш

Там твої закінчаться страждання,

Там панує радість і любов,

Тож готуйся, Церкво, до вінчання,

Завжди лунає там молитва,

Завжди є люди звiдусiль.

Ідуть туди, коли на серцi

Багато радостi чи бiль.

Завжди вiдкритi дверi Церкви

Вони вiдкритi до Творця,

Та закритими бувають часто

Нашi вагаючi серця.

Хоч Бог постукає, попросить:

"Будь ласка, дверi вiдчини''.

Та жаль ми цього не чуєм

І не вiдкриваються вони.

A щоб сумнiву замок вiдкрити

Потрiбний мiцної вiри ключ,

Тому iди завжди до Церкви

Душi в майбутньому не муч.

А там лунає Боже Слово

Луна Святе Його Ім'я.

І всi, хто вiрує у Нього

Велика праведна сiм'я.

Та марно йти завжди до Церкви,

Коли у серцi пустота,

Коли не має там любовi

І не панує доброта.

Тодi це наче та пшениця,

Яку посiяв десь сiяч.

Вона впала мiж камiння,

А далi смуток, далi плач.

А тодi вже буде пiзно,

Тодi не змiниться нiщо.

Хоч, як просити будем слiзно:

"Господи скажи, за що!"

А поки можемо змiнитись,

І можемо знайти Христа

Ідем до Церкви i до Нього

Хоч дорога буде не проста.

Хоч ми будем спотикатись

І не буде сил вже йти

Та Господь в бiдi нас не залише